Що таке «люстрація»

Михайло ХРИЩУК, с. Великі Деревичі

Любарського р-ну

Житомирської обл.

Все частіше із ЗМІ усіх лякають люстрацією. Тижневик «2000» також не оминув цієї теми. В одній із центральних газет мій земляк, житомирянин, на запитання: «Чого ви чекаєте від нового уряду?» відповідає, що чекає люстрації (ти диви, який розумний!) Що ж то воно таке, ця «люстрація»? Переглянувши величезну кількість фоліантів, я вичитав:

1. Люстрації — очищення через жертвоприношення, тобто релігійний обряд, пов'язаний із очищенням за допомогою магічний дій.

2. Люстрування — обробка волосяного покриву овчини органічною кислотою, для пом'якшення та підвищення пластичності волосу.

О! Тепер узагальнимо: в Україні збираються когось приносити в жертву, щоб очиститися, або описувати майно, або обробляти волосся кислотою, а може, ставити до люстри і — чик!

Отаке-то слівце! А чи не нагадує воно вам початок «горбачовської» перебудови, коли у наш словниковий запас було включено цілий ряд цікавих та незрозумілих слів — плюралізм, консенсус?.. І що з цього вийшло? Невже у нашій багатій та співучій мові немає слів, що прямо вказували б на те, що людей за їх політичні погляди збираються цькувати? Краще було б говорити не «люстрація», а осміяння або плюндрування.

За прикладами не треба далеко ходити. Я у своїй місцевості був агітатором та спостерігачем від В. Ф.Януковича. Скільки цікавого та корисного дізнався про себе та рідних від моїх опонентів під час виборчої кампанії 2004 року! Якої тільки інформації не прийшлося вислуховувати. Ось, наприклад, текст (із скороченням) із листівок, що були розповсюджені по нашому селі.

«Шановні виборці! Не бійтеся, прийдіть та проголосуйте! Ваш сільський голова та агітатори одержали по тисячі доларів і тому бояться, що якщо до влади прийде законна влада, тоді їм прийдеться повернути ці гроші, які були вкрадені у вас. Не бійтеся! Не будьте бидлом!»

Дав би Бог, щоб ми одержали такі гроші! У селі, де немає ніякої роботи, де вся молодь повиїжджала на заробітки, а ті, що залишилися, поспивалися, маючи тисячу доларів, можна озолотитися. Особисто я таких грошей не одержував. А ті незначні кошти, що були мені виплачені за роботу, вважаю чесно заробленими. Та це нікого не цікавить. Я все одно ворог №1, так само, як і мої знайомі, що голосували за Януковича.

Днями зустрів мене односельчанин та говорить: «Ти ще тут? Дивно! Списки вже давно складені!»

Люди добрі, то куди ж нам подітися?! Невже завтра нас будуть вночі збирати «чорні воронки» та везти у кар'єр, на каторгу, а може, у Сибір? Невже у цьому і полягає люстрація, коли всіх лякають, коли у школі дітей, батьки яких голосували за В.Ф.Януковича, принижують однокласники.

Зрозумійте правильно, я не скаржуся! Все більше переконуюся у правильності моїх політичних поглядів. Мені легше, оскільки немає чого втрачати: за свої тридцять років із двома вищими освітами не спромігся знайти гідну роботу і, судячи з «люстрації», навряд чи вже знайду, хіба що податися до Києва бомжувати на «стройку». А що робити тим, хто дійсно обіймав посаду за фахом? Невже вони відразу стали нікому не потрібними? Тепер з ними ніхто не здороватиметься, а сусіди будуть злословити? Це вам, шановні читачі, нічого не нагадує? Згадайте 30—40і роки ХХ ст.!

Дійсно, політична ситуація, що склалася перед виборами, потребує негайних докорінних змін... З тим адміністративно-бюрократичним ресурсом, що залишився після СРСР, неможлива побудова нового суспільства. Та хто може впевнено сказати, що влада В.А.Ющенка зробить рай із нашим українським менталітетом на зразок «моя хата скраю» або «горе у сусіда, бо у мене свято»? Хто може стовідсотково запевнити, що влада В.Ф.Януковича була злочинною і що ті, хто до неї причетний, — також злочинці? Напевне, ніхто! І тому не потрібно безапеляційно вихваляти одних і принижувати інших. До всього потрібно підходити зважено.

На жаль, сьогодні все відбувається навпаки, за принципом «хто не з нами, той проти нас»!

Насамкінець так, для роздумів, анекдот. Йде екскурсія по пеклу. Екскурсанти підходять од двох величезних чанів. На одному напис «Українці», на іншому «Євреї». У чані з євреями немає нікого, а де українці — народу, що яблуку ніде впасти. На запитання, чому саме так, чорт відповідає: «Розумієте, коли єврей вилізе із біди, то він за собою іншого витягне, так і всі повилазили. А коли українець вскочить у халепу, то він замість себе старається двох утопити. Отож і назбиралося їх стільки».

Час покаже. Та тільки щоб не було пізно!

Оставить коментарий
Михайло ХРИЩУК | 2000.net.ua